У своїй практиці я не раз стикався з проявами псоріазу у пацієнтів різних вікових груп, але в останні роки більшість пацієнтів, які вперше звертаються до лікаря з висипаннями на шкірі, - це підлітки, учні старших класів, які вперше стикаються з неприємними висипаннями. Дуже шкода дітей. Особливо гостро на діагноз реагують дівчата. Це можна зрозуміти - перші побачення, закоханість, поцілунки... а тут таке!

Декілька тижнів тому до мене на прийом вперше з'явилася 16-річна дівчина - з червоними від сліз очима і сумним поглядом. В районній поліклініці дівчині діагностували псоріаз як тільки вона повернулася з літнього відпочинку на морі. За допомогою до лікарів довго не зверталася, адже була впевнена, що в такий спосіб у неї проявилася алергія на сонячне проміння. Можливо, пригоди на відпочинку і стали причиною того, що хвороба проявилася саме зараз, але, на жаль, доки дитина самостійно ставила собі діагнози і використовувала мазі від опіків, ситуація лише ускладнилася. Куди дивилась декілька тижнів мама і чому не била на сполох, коли її очах обличчя та ноги дівчинки вкривалися плямами, - для мене загадка. Але час швидко зняти перші симптоми та не дозволити хворобі прогресувати був втрачений.  Це яскравий приклад того, чому не можна займатися самолікуванням!

Псоріаз стає молодшим...

Наступного разу я здивувався, коли мама старшокласниці назвала причину появи в моєму кабінеті. Вона з упевненістю в голосі сказала, що некомпетентні лікарі з поліклініки діагностують "псоріаз", але що вони можуть знати ... Не варто дурити самих себе, адже хвороба легко діагностується, важко навчитися з нею жити повноцінно. Особливо для дівчини, яка хотіла підкорити світ своєю красою і відбиватися від уваги залицяльників. Дівчинку шкода, але втрачати час на жалість не варто, адже з проявами псоріазу треба боротися.  

Я порадив пацієнтці не тільки крем для зняття припухлостей і роздратування шкіри (з недавніх пір призначаю «Просор», результатами якого задоволений  повною мірою), але і звернення до психолога, бо дівчина опинилася на грані істерики і не могла сама впоратися з емоціями.

На жаль, розраховувати на те, що вона отримає підтримку батьків, я не міг, так як за поведінкою матері, її настроєм і того факту, що вона просто не помітила, що з дитиною відбувається щось неладне, зрозумів, що на доньку у неї не вистачає часу.

×
Замовити дзвінок
×
Купити в один клік